12 листопада Міністерство культури України поповнило Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини новими унікальними надбаннями. Серед них — «Традиція і практика просторового та ужиткового оздоблення на Миколаївщині: таврійський розпис» — справжня перлина нашої культурної спадщини, що пройшла довгий шлях дослідження, збереження й популяризації.
Про це йдеться на фб-сторінці Миколаївського обласного краєзнавчого музею.
Першою звернула увагу на настінні розписи Кінбурнської коси Євгенія Бондаренко — членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки журналістів України. У 1950–60-х роках, перебуваючи в експедиції на Кінбурні, вона помітила незвичні орнаменти на стінах місцевих хат. Її зацікавив їхній стиль, техніка та символіка.
Євгенія Петрівна зібрала зразки, вивчила техніку, систематизувала знання й назвала цей вид народного мистецтва «таврійським розписом». Завдяки її наполегливості розпис не зник, а навпаки — отримав нове життя. Вона не лише досліджувала, а й творила у цій техніці, передаючи традицію наступним поколінням майстрів.
Наукова співробітниця нашого музею Світлана Романенко, познайомилася з Євгенією Бондаренко та захопилась її творчістю. Співпраця стала плідною і багаторічною: організовувалися виставки, проводилися майстер-класи, популяризувалася її унікальна техніка. Згодом пані Євгенія передала до музею частину своєї колекції робіт, які сьогодні продовжують знайомити відвідувачів з мистецтвом таврійського розпису.
Нині естафету взяла до рук майстриня Любов Паранюк, для якої таврійський розпис став справжнім сенсом життя. Вона створила робочу методичну абетку «таврійки», розкривши глибину й символіку орнаментів. Її роботи вражають розмаїттям: картини, кераміка, дерев’яні вироби, батик, рушники. Пані Любов активно навчає всіх охочих, передає секрети техніки й надихає митців з різних куточків України.
До речі, зараз у музеї триває виставка Любові Паранюк «Блакитна симфонія таврійського розпису». Запрошуємо на відвідини!
Важливу роль у визнанні таврійського розпису елементом нематеріальної культурної спадщини відіграла менеджерка проєктів ГО Центр навчання і освіти дорослих «Південь» Руслана Сікаленко. Закохавшись у цей вид народного мистецтва, вона стала справжнім локомотивом у його просуванні, об’єднавши однодумців, дослідників та майстрів навколо спільної мети — зберегти й повернути таврійський розпис у культурний простір України.
Ми щиро вітаємо всіх причетних до цієї великої справи!
Включення таврійського розпису до Національного переліку — це не лише визнання мистецької цінності, а й глибока подяка всім, хто зберіг цю традицію, дослідив її й передав наступним поколінням.
Нехай ця подія стане новою сторінкою у розвитку й відродженні культурного надбання нашого краю.
Роботи Любові Паранюк.
У фокусі – картини Євгенії Бондаренко.