Інформація щодо значної, якщо не критичної переваги армії РФ у артилерії стала одним з наративів останніх днів. Спочатку британське видання Independent, яким володіє росіянин Олександр Лебедєв, повідомило про співвідношення в артилерії 20 до 1, а у боєприпасах у 40 до 1 на користь рашистів, пише Defense Express.
За ним в інтерв’ю The Guardian представник Головного управління розвідки Міноборони Вадим Скібіцький повідомив, що Україна має одну артилерійську гармату на 10-15 російських. А New York Times опублікувала матеріал, в якому розписала співвідношення щільності вогню: якщо ЗСУ на день випускають 5-6 тисяч снарядів, то армії РФ – 60 тисяч.
Скільки гармат у РФ та України
Якщо взяти дані з Military Balance, то ситуація буде виглядати наступним чином. На 2021 рік в армії РФ у розпорядженні у строю було 2433 артилерійських систем великих калібрів (без урахування мінометів):
- 122-мм артилерійських систем: 245 одиниць
- 152-мм артилерійських систем: 2028 одиниць
- 203-мм артилерійських систем: 160 одиниць
Той же Military Balance дає данні по Збройним Силам України у розмірі 1176 одиниці, розподілених у наступному вигляді:
- 122-мм артилерійських систем: 421 одиниць
- 152-мм артилерійських систем: 742 одиниць
- 203-мм артилерійських систем: 13 одиниць
Тобто співвідношення у “стволах” лише 2 до 1 у бік армії РФ. Для справедливості тут треба зважити на значно більшу механізацію російських артпідрозділів, в яких САУ – 2119 проти українських 637 одиниць. Але у будь-якому випадку про перевагу у 10-20 разів мову вести складно.
Також можливо навести порівняння у реактивних системах залпового вогню всіх калібрів, в яких співвідношення буде майже аналогічним 3547 в армії РФ, проти 1680 одиниць у ЗСУ
Боєприпаси для вогню
Але справа в іншому – у боєприпасах, бо насправді все одно в скільки в тебе гармат, якщо до них немає боєприпасів.
Для того, щоб зрозуміти, що Збройним Силам України загрожує снарядний голод достатньо усвідомлювати, що з кожним пострілом снарядів у війську не стає більше. А через те, що до травня вся артилерія в Україні була радянських стандартів, то питання звідки брати боєприпаси залишається вкрай актуальним.
Для розуміння ситуації можливо навести публічну статистику від міністра оборони України Олексія Резнікова, який повідомив, що запаси снарядів 155-мм вже на 10% переважають запаси великокаліберних боєприпасів радянського типу, які були на 24 лютого.
І це, на жаль, говорить не про величезну кількість 155-мм снарядів, яких поставили союзники. А про мінімальну кількість боєприпасів, які були в Україні перед вторгненням армії РФ.
Відомо, що США поставили Україні 220 тисяч снарядів для 108 гаубиць М777, тобто приблизно по 2 тисячі боєприпасів “на ствол”. Якщо така ж формула діє відносно і інших закордонних поставок артилерії, то мову можливо вести про 300 тисяч 155-мм боєприпасів, які поставлені в Україну.
Тоді приблизно ж стільки радянських артилерійських боєприпасів було в Україні станом на початок 2022 року – 300 тисяч. До цієї цифри варто додати, знову ж відповідно до повідомлення Олексія Резнікова, ще 75%, які були поставлені з 24 лютого.
І загалом виходить бодай 525 тисячі боєприпасів радянського калібру. Тобто десь на 10 днів вогню у темпі, який зараз тримає армія РФ. У цих розрахунках цілком можливо помилитися, але навіть якщо мова йде про помилку у декілька разів, це не робить “погоду”.
Тобто попри наявність радянських гармат та САУ їм просто нічим вести вогонь. Бо запаси 122- та 152-мм снарядів в Україні та навіть країнах колишнього Варшавського договору вже відверто “показують дно”. І залишається вибір: або видати на півсотні САУ по одному снаряду, або нормально зарядити хоча б батарею.
В цій ситуації, дійсно головний тягар на себе беруть 155-мм артилерійські системи, яких за словами Олексія Резнікова, понад 150 артилерійських платформ. А пам’ятаючи кількість російських систем, цілком не дивно, чому говорять про 10-15 перевагу ворога.
І це без урахування втрат, контрбатарейної боротьби, щільності покриття радарами та дронами для коригування, мобільності, точності, а також дальності. І саме тому передача саме 155-мм артилерійських систем залишається одним з найактуальніших завдань.