У городищі “Дикий Сад” 1 травня відбулася толока – небайдужі містяни вперше від початку повномасштабної війни очистили історичну локацію від заростей та сміття. Розкіш довгих “травневих” залишилася у довоєнному минулому, 1 травня – робочий день. І все ж миколаївці знайшли спосіб вийти на майовку задля відпочинку на природі в погожий день, та ще й з користю.
Захід організували Чорноморський національний університет імені Петра Могили та Миколаївський обласний краєзнавчий музей. Приєдналися до доброї справи ректорат “могилянки”, студенти, а також мешканці міста, які відгукнулися на запрошення в соцмережах. На майданчику понад Бугом покосили траву, розчистили чагарник, зібрали сміття. Відому історичну локацію Миколаєва готують до відновлення прогулянок, екскурсій, а також дослідницької роботи, перерваної з початком бойових дій.
Керівник археологічної експедиції “Дикий Сад” Кирило Горбенко запевнив: дозвільні документи на розкопки на цей рік вже отримані. Невтомний популяризатор “Дикого Саду” цього року відзначає особисте свято – 30-й археологічний сезон на цьому об’єкті. Війна змусила призупинити роботи та завадила реалізації багаторічних планів, та водночас – саме сьогодні інтерес до “Дикого Саду” високий, як ніколи. Унікальні археологічні пам’ятки у межах сучасного міста стають ключем до пошуків миколаївської ідентичності.
“Ми беремо участь у європейському проекті, присвяченому ДНК українців. Я задіяний у підготовці статті, яка невдовзі вийде друком у провідному європейському журналі з біології. Дослідниками встановлено, що масив сучасної території України з точки зору ДНК та гаплогруп крові – це одне населення як мінімум з бронзового віку. І цей геном відрізняється від виявленого на Середньоруській височині, Казахстані, Алтаї. Відповідно, і стародавні знахідки у межах Миколаєва доводять, що тут лежать наші прямі предки. У межах сучасного Миколаєва – 53 археологічні об’єкти, серед них 6 античних поселень в самому центрі. Наші території ніколи не були порожніми, тут завжди жили люди”, – поділився Горбенко.
Нещодавню новину про внесення городища “Дикий Сад” до Державного реєстру нерухомих пам’яток України Кирило Горбенко прокоментував зі стриманим оптимізмом. Охоронний статус пам’ятки залишиться без змін, а для перетворення її на повноцінний науково-туристичний об’єкт все ще бракує коштів. Археологи вже 25 років просувають ідею створення тут скансену (музею під відкритим небом) з реконструйованим житлом та предметами побуту давніх людей. Хоча кіммерійці “Дикого Саду” були неписьменними і не залишили нам навіть автентичної назви свого міста, все ж археологічні знахідки передають нам багато “вітань” від пращурів. Мешканці городища були вправними гончарами, ливарями і… знавцями корабельної справи.
Довідка. Дикий Сад — кіммерійське місто (городище Білозерської культури), розташоване неподалік місця злиття Південного Бугу з Інгулом. Нині територія міста Миколаєва, вздовж берега Інгулу, між Артилерійською, Набережною та Пушкінською вулицями. Городище відкрив археолог Феодосій Тимофійович Камінський 15 серпня 1927 року, регулярні дослідження місцевості розпочалися з дев’яностих років. Однією з перших знахідок став бронзовий казан. На цьому місці приблизно близько XII столітті до н. е. тому існувало укріплене поселення (у північній частині розкопано фрагмент оборонної стіни), одне з небагатьох, що збереглися з часу перехідного періоду від бронзового до залізного віку.
Анна Рубанська, “ВН”
Фото автора
Відео – “Суспільне Миколаїв”