На календарі 22 червня. Саме цього дня 82 роки тому Гітлер напав на сталінський Радянський Союз. Один диктатор спробував знищити іншого. Хоча ще недавно вони були союзниками, проводили паради, шматували Східну Європу, активно торгували, обмінювалися дружніми привітаннями. Підсумок – жорстока війна, названа у СРСР Великою Вітчизняною. Вона тривала чотири роки і стала частиною Другої світової війни – найкривавішої бійні в історії людства.
Начебто час давно розставив все на свої місця. Але, як виявилось, історія нікого нічому не навчила. Знову через підконтрольні державі ЗМІ ведеться пропаганда вождизму, мілітаризму, реваншизму, висуваються історичні претензії на «споконвічні землі», розкручується культ однодумності та необхідності героїчної смерті, демонструється готовність йти на будь-які злочини, аби захопити більше чужих територій, без яких існування нації нібито неможливе. Тільки тепер займається цим не гітлерівський, а путінський режим. І зараз вже не 1941 рік, а кінець першої чверті ХХІ століття.
Світовій спільноті слід було жорстко та ефективно реагувати на нового ненажерливого монстра, який, немов ракова пухлина, зростав на безкрайніх російських просторах. Але, як і перед Другою світовою, все обмежилося нескінченними «глибокими занепокоєннями» та спробами умиротворити агресора.
Для Миколаївщини нинішня війна є найважчим випробуванням. Здавалося б, ворога вигнали майже з усієї території області, настав час повертатися до мирного життя. Але ж ні, практично щодня обстрілюють Очаківську та Куцурубську громади, іноді прилітає й до інших територій області. А тут ще й підрив Каховської ГЕС!
Підрив великої дніпровської греблі приніс колосальні біди всьому півдню України, зокрема й Миколаївщині. Піднялася вода, почалося підтоплення, засмічення ґрунтових вод. Внаслідок штучної, влаштованої ворогом повені на території області було підтоплено 375 будинків, загинули щонайменше двоє людей.
Нині рівень води спав, вона пішла з підтоплених осель. Удар стихії витримали мости, нещодавно відновлені на деокупованій території області. Але епідеміологічна ситуація різко погіршилася.
У Південному Бузі та Інгульці зросла концентрація лактозо-позитивної кишкової палички. На територіях області, що зазнали підтоплень, у 57% взятих проб виявлено холероподібний вібріон, який може спричинити гострі кишкові інфекції. Він є маркером холерного вібріона, а спалахи холери бували у Миколаєві неодноразово, у 90-х роках минулого століття – навіть тричі.
Лабораторні дослідження показали погіршення якості підземних вод, через що у місті тимчасово закрили більше двох десятків точок видачі очищеної води, що діють на базі «Миколаївоблтеплоенерго». Влада ввела повну заборону на купання та вилов риби в Чорному морі, Бузькому та Дніпро-Бузькому лиманах, річках Інгул, Інгулець та Південний Буг (до Нової Одеси).
Це превентивний захід, якраз той випадок, коли «лучше перебдеть». Холера, дизентерія та інші кишкові «радощі» – це поки лише гіпотетична небезпека. Сподіваємось, що нічого страшного не трапиться. Але про всяк випадок медики вже готуються до можливих спалахів інфекційних захворювань. Тим паче, що вони можуть траплятися і незалежно від результатів підриву греблі Каховської ГЕС: літо, спека, немиті руки, овочі та фрукти… Словом, усе те, про що з дитинства попереджали нас лікарі-епідеміологи: дотримуйтесь елементарних санітарно-гігієнічних правил.
Ми встоємо. А країна-агресор, що вчинила злочин, який у міжнародній юриспруденції називається малознайомим для багатьох словом «екоцид», повинна нести за це відповідальність. Інакше бути не може, адже безкарність призведе до нових, ще страшніших і кривавіших злочинів.
А поки що з’явилася інформація, що окупанти мінують Запорізьку АЕС – найбільшу атомну станцію Європи…