15 серпня виповнюється пів року з того дня, як пішов у засвіти наш редактор Станіслав Козлов. Сьогодні згадуємо колегу – з теплотою і сумом. Повертаємося думками у мирне минуле редакції, де кипіло яскраве життя, і Стас був його невід’ємною часткою.
У 2010 році заступника головного редактора газети Станіслава Козлова було обрано переможцем міського конкурсу “Городянин року” в номінації “Засоби масової інформації”. “Вечорка”, яка за традицією друкувала нариси про всіх переможців конкурсу, присвятила статтю і нашому колезі.
Отже запрошуємо читачів у 2011 рік – так ми зможемо, завдяки давній публікації журналістки Наталії Христової, згадати нашого Стаса та віддати шану одному з найкращих представників миколаївської журналістики. Стаття називалась “Мій колега Стас Козлов” (номер від 26.02.2011).
***
У кабінеті № 9 наші столи стоять поряд. І я вже багато років кожного ранку зустрічаюсь тут з журналістом «Вечорки» Стасом Козловим. Точніше – Станіславом В’ячеславовичем.
На мене він завжди справляє враження ґрунтовного, чуйного, відповідального та надійного чоловіка. До речі, так воно і є, коли стосується роботи, сім’ї чи допомоги ближньому. Ну, а на дозвіллі йому нічого не варто перетворитися на компанейського хлопця, з яким цікаво та весело.
Загалом за фахом він історик. В школі не надто напружувався на математичних та інших уроках, але один предмет вже точно обожнював. Щойно отримавши підручник з історії на новий навчальний рік, миттєво прочитував його від палітурки до палітурки і приходив на уроки, знаючи усі теми наперед.
Але в педінституті не надто старанного школяра Стаса Козлова підвищений інтерес до улюбленої науки історії остаточно дисциплінував – він закінчив історичний факультет миколаївського вишу з червоним дипломом.
Потім цілий рік вчителював у сільській школі, згодом отримав запрошення працювати у міськвиконкомі, у відділі зв’язків із громадськими організаціями та засобами масової інформації. Коли начальник цього відділу пішов на підвищення – радником міського голови, очолити «зв’язки з громадськістю» запропонували Станіславу. Так він став наймолодшим за всю історію відділу керівником – йому було лише 24 роки.
А наступний етап його життєвого шляху вже пов’язаний з нашою «Вечоркою». Сталося це 1998 року. В газеті відкрилась журналістська вакансія, тому Стас, який на той час перебував у пошуках шляхів для подальшої самореалізації, вирішив спробувати писати, поки знайде для себе щось більш підходяще.
«Якщо вирішив у газеті «перечекати» – то марно. Ось побачиш – журналістика тебе затягне, і ти з неї вже нікуди не втечеш», – сказав один із друзів. Так і вийшло.
Його основні теми?
Простіше перелічити, про що Стас не пише: кримінал, спорт, ну, мабуть, ще театр. Загалом, він «багатоверстатник» – яскраво виражений, оскільки безлічі різноманітних, складних тем торкалося його перо… до речі кажучі – «золоте». У 2007 році Станіслава Козлова нагороджено почесним дипломом «Золоте перо» Миколаївської організації Спілки журналістів України. Це було його перше “золоте” і не останнє. А втім, багато усіляких дипломів, почесних грамот, подяк за самовіддану працю зібралось у нього в особистому архіві.
Його журналістське кредо?
Вважає, що потрібно дивитися на світ очима своїх читачів та бути настільки ж компетентним у різних питаннях, як вони. Тому журналіст має добре уявляти «середньостатистичного» читача газети «Вечірній Миколаїв» і, користуючись допомогою соціологів, скласти якийсь усереднений читацький портрет.
Його стиль роботи?
Ось як про це говорить він сам: «Намагаюся писати просто, доступно… не мудрувати, не фантазувати, не нав’язувати свою думку. Не завжди, звісно, виходить. На мій погляд, людина купує газету, щоб отримати фактичну інформацію, а далі – вже її справа, як вона цю інформацію осмислить, опрацює і які зробить висновки… Звісно, журналіст має право на свою думку, свою позицію. Але я вважаю, що цим правом краще не зловживати. Можливо, тому пишу недостатньо емоційно, сухувато… Проте глибоко переконаний: не можна «їздити людям по вухах»…
Отже – з цього маленького дослідження виходить, що мій колега має в наявності всі ознаки справжньої «чоловічої» журналістики.
А ще в його статтях є поєднання літературного дару з аскетизмом фраз і точністю історика. Сьогодні (у 2011 році – ред.) Станіслав Козлов – єдиний чоловік у нашому переважно-жіночому творчому колективі “Вечорки”. А тому на його долю випадають найважчі і найменш цікаві ділянки роботи: відрядження по країні та за кордон у будь-яку пору року, інтерв’ю з депутатами та керівниками підприємств, столичні прес-конференції Президента, Прем’єр-міністра, лідерів усіляких партій та ін. Стас мужньо вантажить на себе все це, за що жіночий колектив йому безмежно вдячний“.
Ця жартівлива, дружня замальовка-нарис створена 13 років тому. У 2024-му Стасу мало виповнитися 51.
Ми пам’ятаємо тебе, Станіславе… Вдячі тобі, що ти був поряд з нами.
“Вечорківці” Олена Івашко, Людмила Осіпішина,
Олексій Троянов, Олена Кураса, Наталія Христова,
Світлана Радулова, Ігор Данілов, Анна Рубанська,
Олена Міщишена, Катерина Наточа.