Пропонуємо нашим читачам матеріал, опублікований в паперовому номері газети “Вечірній Миколаїв” – за 17 липня. Якщо вам цікаво читати наші публікації – підписуйтесь на “Вечорку”!
Шалена цьогорічна жара спонукає миколаївців шукати прихисток від пекельного сонця. Звісно, перевагу віддають відпочинку біля водойм. Втім, у зв’язку з повномасштабним вторгненням агресора та близькістю регіону до зони бойових дій, в області заборонено відпочинок на причорноморському узбережжі.Зокрема, у таких відомих не лише на Миколаївщині курортних містечках, як Очаків, Коблево, Рибаківка, Морське, Лугове. Щоправда, в Коблево відкриті деякі бази відпочинку, в яких є басейни. Але на причорноморські пляжі та пляжі в Миколаєві вхід заборонено у зв’язку з мінною небезпекою.
До переліку місць, де небезпечно перебувати, додалися більшість лиманів та річок регіону. Натомість, дозволено відпочивати на територіях Приінгульського ландшафтного парку, в Новій Одесі, біля водойм Первомайської та Вознесенської громад. І на узбережжі Тилігульського лиману, який за час повномасштабного вторгнення став справжнім спасінням від спеки, ковтком чистого повітря.
Паломництво до «буйного озера»
Якщо ще декілька років тому на Тилігул приїжджали лише поодинокі цінителі незайманої природи, то з початком великої війни ситуація кардинально змінилася. Адже альтернативи насолодитися лагідним сонечком, теплими та чистими водами лиману просто немає. Лиман фактично виконує роль моря, відпочинок біля якого давно став звичкою для миколаївців.
Зараз у вихідні дні фактично все узбережжя лиману «окупували» відпочивальники. Перші намети та відповідно місця для відпочинку розташувалися на Коблевському повороті, прямо біля траси. Найбільше туристів на Чиловій косі, що в селі Українка. Хтось дістається сіл Анатоліївка і Ташино. Це з боку Миколаївської області. В Одеській області популярністю користується берегова лінія села Кордон.
Тилігульський лиман, що на межі Одеської та Миколаївської областей, вважається не лише найчистішим, а й найглибшим та найпрозорішим у південному регіоні. Його довжина сягає 60 кілометрів, ширина – до 4,5 кілометрів, максимальна глибина – 21 метр, прозорість води становить сім метрів. Але найбільша унікальність Тилігулу в тому, що його вода має океанічну солоність – 30-32 проміле, тоді як у Чорному морі цей показник становить лише 17-18 проміле.
Назва лиману походить від тюркських слів «делі гель» – «буйне озеро». А ще Тилігул називали скаженим, божевільним, непередбачуваним. Тюрки дали лиману цю назву через місцеві долинні вітри, що дмуть переважно з півдня на північ або ж чітко навпаки. Саме непередбачуваність місцевої погоди зумовила таку назву.
Як справжня перлина, Тилігул був тривалий час прихований від масових туристичних місць. Він відділений від Чорного моря широким піщаним пересипом, а з’єднує їх лише штучний канал.
Аби дістатися до серця лиману з боку Миколаївської області, слід добре знати дорогу. Дороги, як і сам відпочинок на лимані, – екстремальні. Завдяки бездоріжжю та відсутності звичної для курортів інфраструктури та благ цивілізації Тилігул до останнього часу відвідували не дуже багато туристів. Полюбили його кайтеристи, для яких шалений вітер, що наповнює вітрила, додає адреналіну під час відпочинку.
Ще до початку повномасштабного вторгнення Тилігул часто відвідували шанувальники бьордвотчінгу. Це різновид хобі, прихильники якого займаються активним спостереженням за птахами. А на Тилігулі є за ким стежити, адже тут налічується понад 120 видів птахів, серед яких і червонокнижні. Надавали перевагу відпочинку на лимані й любителі самоти, тиші, безмежних просторів та незайманої природи. Тож для багатьох Тилігул став справжнім місцем сили.
Однією з перлин ландшафтної різноманітності акваторії та прилеглої території Тилігульського лиману є піщані острови та коси – особлива екосистема, яка завдяки своїй відносній ізольованості сформувала самобутній тваринний і рослинний світ. Періодично то затоплювані водами лиману, то оголені, острови мають первозданну і вразливу красу. Саме ці коси нині і приваблюють численних туристів.
В пошуках тіні
Великою популярністю у відпочивальників користується Чилова коса, яка є одним з місць рекреації Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський». Ця територія віддана в оренду комерційним структурам, частиною коси опікується місцевий лісгосп. Різниця від того, хто господарює на підвідомчих територіях, очевидна. Тепер детальніше.
Отже, найбільш доглянутою, цивілізованою, зручною є територія, яку орендував певний «клаб». Рекламу йому не робимо, бо він того не потребує, сам себе крізь піарить. Хто хоче знайти інформацію про нього, послуги та ціни, зробити це легко. Чутки про те, що в того «клаба» – гарний «дах», також не розповсюджуємо. Ми – серйозне видання. Отже, лише об’єктивна інформація.
Сонечко та чиста лиманська вода – чи не єдині природні принади Тилігулу. Адже тут ані рослинки, ані маслинки, ані кущика просто не існує. Тому найголовніше на лимані – знайти, або зробити, або купити тінь. Почнемо з останнього. Купити тінь дуже просто.
Наприклад, той самий «клаб» пропонує три пляжні зони, зону лаунжів (наметів “біла зірка”) для великої компанії та комбіновану зону невеликих пергол. Тут можна розмістити шезлонги, столи або намет. Як то кажуть, «за ваші гроші – будь-які забаганки». І про ціни. Оренда шезлонгу і зонту коштує 350 гривень у будній день і 400 у вихідний. Оренда лаунжа-“зірки”, де можуть розміститися десь до восьми гостей, вийде у 2000 гривень у будній день та 2800 у вихідний. В цій локації є великий стіл, м’які пуфи та безкаркасні шезлонги. Непогане місце та ідея для відзначення якихось свят, днів народження, просто дружніх зустрічей.
А для тих, хто цінує комфорт, «клаб» пропонує відпочинок у так званих «глемпах». Це будиночки на 2, 3, 5 гостей. Вони легко збираються та встановлюються. І їх вже безліч на тій Чиловій косі. Мабуть, затребувані. Отже, оренда такого будиночку на добу на п’ять гостей коштує 4 тисячі гривень в будні дні та 4500 у вихідні. У вартість входить користування душовими та туалетними кабінками на території «клабу».
Будь-яка тінь має свою ціну. Приїхавши на один день на Тилігул, «пощастило» стати учасницею конфлікту. Компанія дорослих людей розташувалася під платним навісом. На зауваження адміністрації «клабу» про те, що ця локація здається виключно за плату, реагувала бурно. «Це наша земля, де хочу, там і лежу, взагалі-то, чому ви самозахопили територію, зараз викликаємо поліцію». Представники адміністрації недовго намагалися «загасити» конфлікт. Просто взяли і зняли тент, який кріпився до дерев’яної конструкції, тож відпочивальники залишилися без тіні.
Можливо, все зроблено правильно з точки зору бізнес-інтересів. Не хочете платити – не отримаєте тінь. З іншого боку, «клаб» зайняв чималу територію РЛП «Тилігульський», природно-заповідного об’єкту; встановив там свої правила, яких не всі можуть фінансово дотримуватися; господарює на цій землі і під землею завдяки неймовірній кількості комунікацій, які пронизали поверхню лиманського ґрунту. Невже зі своїх статків цей «клаб» не може поставити для тих, в кого сьогодні немає 2 тисяч гривень за навіс, якісь «грибочки», елементарні дешеві навіси? Для звичайних, «простих смертних», які ледве змогли виділити з сімейного бюджету гроші на поїздку?
Задала таке питання представникам адміністрації. Відповідь логічна. «Ми не благодійна організація. Це бізнес». А для тих, в кого немає грошей на тінь, пропонують безкоштовні зручності. Наприклад, на території, що належить лісгоспу. Там величезні черги до єдиного WC, переповнені баки зі сміттям і, звісно, ніякого натяку на місця з тінню. Тож кожен має створити власну тінь з парасольок та інших принад, якщо не хоче приїхати додому не опеченим.
Безліч миколаївських турфірм пропонують відпочинок на Тилігулі. Вартість поїздки в обидві боки від 300 до 400 гривень з людини. Враховуючи те, що у вихідні дні на Тилігулі дуже багато людей, деякі пропонують більш спокійний відпочинок у будні дні. Є можливість обирати. Обирайте!
Навколо коси
Минулого року наша газета писала про те, що на Чиловій косі коється справжній безлад. Посилалися на відому екологиню, експертку Національного екологічного центру України Інну Тимченко. Вона тоді почала бити на спалах. І добре, що почала. Літом 2023 року Чилову косу буквально атакували автівками, заїжджали практично на край коси, руйнували унікальну флору РЛП. Дирекція парку хіба що встановила плакат про те, що в’їзд на косу заборонено. Нікого це не зупиняло. Машини їхали, сміття не вивозилося, генделики працювали.
Своє обурення з приводу незаконних дій керівництва парку «Тилігульський» висловив тоді відомий український еколог, заслужений природоохоронець України Олег Деркач. «Це ми так просуваємо процес вступу України в ЄС у частині збереження довкілля та зміни клімату? А чому не реагують на грубе порушення природоохоронного законодавства на території парку та об’єкта Смарагдової мережі Європи – Державна екологічна інспекція України, Миколаївська ОВА, Управління екології та природних ресурсів, постійна комісія обласної ради з питань екології, охорони довкілля, раціонального природокористування, туризму та рекреації?» – запитував він у соцмережах.
Тоді ж і пропонував, що слід зробити. По-перше, розрахувати рекреаційну ємність, прописати та затвердити правила охорони на косах та інших рекреаційних ділянках. Далі – спільно з громадою знайти місце та облаштувати кемпінг, стоянку, з можливістю громаді зароблять гроші, узгодити можливі місця встановлення кафе, стоянок тощо. А до коси можна й пішки дійти, якщо вже туристи так люблять природу.
Диво сталося. Протести та обурення екологів начебто почули.
Як повідомили в ландшафтному парку, у нинішньому курортному сезоні визначені місця для паркування, обмежено в’їзд автотранспорту на Чилову косу на території Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський».
Керуючись рекомендаціями постійної комісії Миколаївської обласної ради з питань екології, охорони довкілля, раціонального природокористування, туризму та рекреації… фахівцями РЛП «Тилігульський» визначено на місцевості місця для паркування та обмежено в’їзд механізованого транспорту обмежувальними дерев’яними стовпчиками, а також встановлені інформаційні знаки із забороною проїзду автотранспорту на Велику Українську «Чилову» косу», – йдеться у повідомленні парку. Справа була в дерев’яних стовпчиках?
Висновок один – якщо боротися за свою землю, відстоювати її, вимагати справедливості, результат буде. А боротися за нашу землю, виявляється, слід не лише на передовій, а й тут, в тилу.
Інформація редакції.