29 березня в результаті авіаудару, який був нанесений ворогом по будівлі Миколаївської обласної адміністрації, загинула наша відома поетеса Надія Агафонова.
Надія Олександрівна народилася 1 лютого 1978 року у Миколаєві. За освітою – філолог, юрист. Закінчила Миколаївський державний педагогічний університет ім. В. Сухомлинського (факультет української філології) та Міжрегіональну академію управління персоналом (факультет правознавства).
Автор книги віршів «Пой дождю осанну» (2010) та численних публікацій в журналах і газетах, в альманахах і антологіях, в інтернеті. Член регіонального союзу письменників України (2006), Конгресу літераторів України (2006), Національної спілки письменників України (2016).
Лауреат Поетичного блоку Третього всеукраїнського фестивалю «Звуки поезії-2005» у м. Вінниця (2005); Восьмого всеукраїнського поетичного фестивалю «Летающая крыша» в м. Черкаси (2005); Першого всеукраїнського літературного фестивалю «Еліта» в м. Луганську (2006); Всеукраїнського фестивалю поезії «Ватерлінія» в м. Миколаєві (2011).
Основні твори: «Поэтическая пристань» (сбірник віршів, 2007 р.); «Гринджолята із снами про літо» (вірші увійшли до журналу «Соборна вулиця» (2012); «Мой город. Сорок стихотворений о Николаеве» (2013 р.) та інші.
Ватерлінія 2011 року, фото Олександра Сайковського, “Вечерний Николаев”
СТИХОТВОРЕНИЕ НАДЕЖДЫ АГАФОНОВОЙ
У неё не детские глаза…
ОбразАми вымощенный город
Уплетает души. Хрустом горя
Полнится земля. И ест слеза
Поедом живых, но заключённых
В камеры, где стены – войлок снов.
Войлок стонов. Цвет – иссиня чёрный,
Выродившаяся память-кровь…
У неё не женские глаза…
Прочерки меж слов “родился”-“умер” –
Клейма на бездонной братской урне,
Пепел – оседает в волосах…
У неё не волчий свет в зрачках…
В липких алых травах вязнут лапы,
Лопается лунный мяч щербатый
Под колёсами взрывной волны в ветвях…
У неё НЕТ глаз. Война слепа…
***
Прощание с Надеждой состоится 1 апреля в 12 часов в церкви Всех Святых на старом некрополе. Светлая память. Скорбим и будем помнить.