Про цю традиційну конференцію розповіла на своїй сторінці у фейсбуці співробітник Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки Марина Тасинкевич.
Очікувана кожного разу багатьма дослідниками, вона стає справжнім майданчиком для дружнього спілкування науковців, студентської молоді, фахівців науки, культури та освіти. Із задоволенням приймаю участь вже 10 років, пишу про те, що змогла дослідити з душею, вкладаючи сили та знання.
На цьогорічну конференцію підготувала матеріал пам’яті відомого та улюбленого багатьма з нас поета, журналіста, редактора Володимира Юрійовича Пучкова “Слово у долі В. Ю. Пучкова: осмислення творчої спадщини”. Оля Паламарчук з краєзнавчого музею підготувала цікаву та змістовну розповідь про виставки українських художників в Миколаєві на початку ХХ століття. Радію, коли на матеріалах нашого краєзнавчого фонду пишуть доповіді науковці. Знала як працював, наприклад, Олександр Сошинський, коли переглядав повністю всі матеріали про відомого Олега Григор’єва для Вікіпедії, Олександр Чиаурелі, який досліджую період ІІ світової війни … Отож, чекаємо на друковане видання збірника конференцій.
Миколаївський обласний краєзнавчий музей об’єднав істориків та краєзнавців, науковців області. Теми виступів та доповідей вражають. Серед поданих до друку матеріалів – дослідження Олександра Тригуба, Дмитра Нефьодова, Наталії Сапак, Кирила Горбенка, Тетяни Губської, Василя Нікітіна, Олега та Ганни Требух, Владислава Пархоменка, Юрія Котляра, Олександра Хаєцького та інших – майже 90 осіб. Чудовим модератором заходу була заступник директора з наукової роботи музею Світлана Романенко. Окрасою конференції став музичний подарунок від Олександра Сичова та Людмили Сурової.
Наш краєзнавчий відділ підготував для учасників заходу книжкову виставку “Літературний простір Миколаївщини: історії незламного краю”, де ми зібрали краєзнавчі видання, що вийшли друком у 2022 – 2025 рр. Не всі, частина залишилась у відділі. Було представлено 208 видань. Більше всього було видано художньої літератури – 89 примірників представлених – частина того, що вийшло в області та інших містах країни саме миколаївських авторів.
Звертайтеся до відділу, щоб ознайомитися з виданнями.
Люблю започатковану музеєм конференцію. Тому що правда, як її не ховай, все ж відкриється та темні сторінки стануть світлими, впізнаваємими, розкритими – рано чи пізно. Історія часто переписується, або навпаки, пишеться про те, що типа треба знати, а замовчують інше, викреслюючи імена які вважають непотрібними, ставлячи наперед інші, “значущі”. Багато білих плям, але вірю, що все потрохи відкриється.
Чудові спогади на своїй сторінці в Фейсбуці опублікувала Ірина Бондаренко:
“… А Перша конференція відбулась …у 1995 році.
Сьогодні більшості миколаївців важко уявити, що з 80-х років ХХ століття і до 2012 року Миколаївський обласний краєзнавчий музей був єдиним серед музеїв України, який не мав власної експозиції. Так, у цей час в Миколаєві працювали його відділи – музей підпілля та музей суднобудування та флоту, але головний корпус майже 9 років взагалі був закритий для відвідувачів. І якось до цього всі звикли…
Тому, в 1993 році повернувшись з обласного управління культури до роботи в музеї, але вже як заступниця директора з наукової роботи, я розуміла, що без нестандартних кроків повернути відвідувача, привернути увагу влади та громадськості до відсутності належних умов зберігання музейних колекцій неможливо.
Не маючи обладнання ми ризикнули створювати експозиції за принципом відкритих фондів і, незважаючи на те що працювали лише дві експозиційні зали в музей на Декабристів потяглися відвідувачі… Проведення тут творчих зустрічей з талановитими миколаївцями, робота на базі музею історико-краєзнавчого клубу “Золота Lodia”, який очолював відомий вчений Юрій Семенович Крючков, та інші заходи сприяли увазі преси до діяльності музею та інформованості через це миколаївців про нього.
Завзятість, с якою тодішній колектив наукових співробітників музею за відсутності нормальних умов для роботи доводив суспільству, що Миколаївський краєзнавчий музей є, він працює надало змогу отримати нарешті кошти на виготовлення експозиційного обладнання.
Але було ще одне завдання: показати науковий потенціал співробітників музею, надати їм можливість оприлюднити свої наукові дослідження. Тому і назва конференції «Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження» не випадкова, бо всі наукові співробітники музею, а також інші дослідники історії Миколаївщини незалежно від тематики, якою вони займались, могли брати в ній участь.
Ідею проведення такої обласної конференції і роботу її археологічної секції на базі виставки, створення якої ми мали завершити до цього часу, підтримали в обласному управлінні культури.
Миколаївський обласний краєзнавчий музей був не першим, хто організував свою наукову конференцію. На початку 90-х років багато музеїв вже проводили різні тематичні конференції. Але всі учасники саме нашої були приємно здивовані отриманням тез конференції під час реєстрації, бо зазвичай тези видавались після самої конференції. Безумовно, ця книжечка за своїм оформленням більше була схожа на «самвидат», але не забувайте що це був 1995 рік, коли в місті працювало практично одне видавництво. При цьому на видання тез ми мали коштів вдвічі менше суми рахунку видавництва, а видавництво не могло забезпечити друк у потрібний нам термін.
Колосальну роботу з відбору матеріалів конференції, укладанню збірника тез, формуванню дводенних планів засідань секцій провели головна зберігачка фондів Наталя Олександрівна Кухар-Онишко та завідувачка етнографічного відділу Гриневич Олена Володимирівна.
Допомагали і заступники начальника обласного управління культури: Михайло Федорович Димитров у виданні тез, Микола Петрович Журмій в організації безкоштовного поселення іногородніх учасників конференції.
І безумовно, зі словами великої вдячності хочу згадати колишню директорку Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки Надію Федорівну Богзу. Не без хвилювання, до свого походу в обласне управління культури стосовно ініціативи щодо проведення конференції, я прийшла до неї і знайшла повну підтримку. І як ми бачимо, ця співпраця музею та бібліотеки продовжується дотепер.
Взагалі склад учасників першої конференції був вражаючий, а науковий рівень археологічної секції, яку вели Сергій Дмитрович Крижицький та Володимир Никифорович Станко, поки ще не вдалось повторити. Своєю участю в конференції відомі археологи виказали свою підтримку Миколаївському обласному краєзнавчому музею, яка так важлива була для нас.
Музейні працівники також змогли довести свій професіоналізм і своїми виступами, і участю у веденні секцій. А велика археологічна виставка, яка була створена напередодні конференції, отримала тільки позитивні відгуки.
Автором цієї виставки була пані Наталя Гаркуша, сьогодні вже одна із досвідченіших працівників музею.
Мені, як організатору першої конференції, яка відбулась 30 років тому, важко дати їй об’єктивну оцінку. Але точно знаю, що вона стала певним поштовхом до видання багатьох книг, авторами яких є працівники музею: Наталя Кухар-Онишко, Людмила Хлопинська, Тетяна Губська, Олена Пономарьова, Інна Гаврилова, Наталя Гаркуша, Олена Гриневич та інші. Великій колектив наукових працівників музею взяв участь у написанні статей до енциклопедії «Миколаївці». Навіть сьогодні в рамках конференції відбудеться презентація книги «Археологи – дослідники Степового Побужжя», у складі авторського колективу якої Іван Снитко та Віктор Гребенников.
Взагалі, будь яка конференція – це перш за все спілкування…”
