Найголовніше в житті людини – зберегти свою людську гідність всупереч усьому. Тому що людина без гідності – неповноцінна людина, а народ без гідності – це вже не народ.
Ада Роговцева
“…Стоїть Київ. Стоїть театр.
І я, — поможи Господи! — скільки дасть Бог сил — стоятиму на сцені!”
З початку російсько-української війни актриса часто відвідувала українських військових на фронті.
“Мене питають, чому я в такому поважному віці їду туди. І я скажу так: там боронять нашу землю мої діти, мої онуки, мої товариші. Мене носять на руках хлопці. Беруть і передають з рук в руки”, — сказала телеканалу Суспільне Київ Ада Миколаївна.
“У день перемоги я стоятиму на своєму київському балконі, а у дворику під ним зберуться усі мої хлопчики: це ті військові зі ЗСУ і тероборони, волонтери, які їдять, ночують, перуть у моїй квартирі і просто заходять перепочити. Вони принесуть багато квітів, ми питимемо шампанське і вигукуватимемо: “Слава Україні!”
Щиро вітаємо і дякуємо за світло душі, втілення людської гідності, активну громадянську позицію й щедру діяльність в ім’я України! Низький уклін за підтримку наших захисників. Вони зігріті теплом Вашого чуйного серця. Здоров’я, життєвої наснаги і невичерпного бажання творити! Найголовніше – Перемоги! І ми всі будемо плакати, сміятися, обійматися і вигукувати: “Слава Україні!”
* * *
Допис Ади Роговцевої за 15.07.2024:
Завтра мені виповниться 87 років. Число лякає, але і воно не виправдання для бездіяльності.
Завтра я гратиму для вас. На сцені Жовтневого разом із Свєтою Орліченко ми гратимемо «Схоже на щастя».
І звичайно ж лячно в цю спеку починати виставу в пальті з лисячим коміром. Але я певна, що грати виставу в пальті навіть у 87 легше, аніж в броніку та касці тримати бій.
Вчора був поранений побратим мого зятя, доброволець, медик, який на евакуації потрапив під обстріл. За три дні до того так само на евакуаціі ворожий дрон скинули на їхню машину і вона згоріла вщент.
Зараз Микита в лікарні, дякувати Богові поранення не важке, і на щастя всіх поранених, яких він забирав, таки вдалося витягти і довезти живими! У нас з вами є можливість зібрати на машину для пораненого медика Микити, поки він підлікується.
Не приносьте квітів, прошу вас! Ваші квіти можуть прорости допомогою бойовим медикам.
І всі, хто має бажання привітати мене, — прошу! Донат на машину для бойових медиків – найкращий подарунок мені на 87-річчя!