З цими фактами миколаївців познайомила на своїй сторінці у фейсбуці краєзнавець Ira Ivkova
Чому район “Дормашини” називають “ямою”?
Район “Дормашини” та вулиця Громадянська дійсно розташовані в низині міста. Колись тут пролягала велика природна Спаська балка (або її відгалуження). Через цей специфічний рельєф місцеві й охрестили район «ямою».
Міф про судноплавну річку та баржі
Справжньої судноплавної артерії, якою ходили б великі баржі, прямо на Громадянській ніколи не було. Переправляти судна там фізично не могли. Звідки ж чутки?
Раніше у цій прибережній зоні, ближче до води, стояли причали. Там дійсно швартувалися комерційні баржі та човни. З часом у пам’яті людей «баржі біля Громадянської» перетворилися на «баржі на самій Громадянській».
Що ж там було насправді? У давнину цією балкою до Інгулу стікали потужні дощові та джерельні води. Там дійсно дзюркотів струмок.
Пам’ятаєте, я вже писала в одному з минулих постів про стародавній рукав Інгулу?
Оце якраз відлуння тих самих водних процесів!
З розвитком Миколаєва цей потік заховали під землю — у спеціальну трубу-колектор.
Через свій рельєф Громадянська збирає воду з усіх вищих частин міста.
Під час сильних злив вулиця миттєво перетворюється на бурхливий потік.
Мешканці цього району розповідали цікаву деталь- уся каналізаційна система найближчого приватного сектору в багатьох дворах була налаштована не на звичні вигрібні ями, а на злив униз, тобто прямо у підземні пустоти!
Саме тому влітку і в наш час район заповнюють неприємні запахи знизу.
Пам’ятаєте, я вже згадувала про швейцарського професора-гігієніста Федора Ерісмана?
У 1880-х роках міська дума запросила його, щоб вирішити проблему з питною водою. Ерісман заявив, що під Миколаєвом тече колосальна підземна річка, яка бере початок… аж у Карпатських горах!
За його розрахунками, цей потужний потік ішов через міські балки вздовж сучасної вулиці Панаса Саксаганського (колишня Дунаєва), яка якраз перетинає Громадянську.
Слова професора народна фантазія швидко перетворила на казку про гігантське підземне море під нашими ногами.
Але відомо, що багаті купці будували під своїми будинками величезні дво- та триповерхові підвали для зберігання зерна й вина.
Ходили чутки, що через ці підземелля контрабандисти таємно носили товари з берега річки прямо в центр міста, минаючи митницю.
Багацько з цих тунелів та старих каменоломень мають кілька ярусів углиб.
А от найнижчі з них сьогодні повністю затоплені!
Коли сучасні дигери намагаються вивчати ці ходи, вони впираються в підземні «водяні стіни». Вода там крижана, прозора та надзвичайно чиста.
Саме через ці затоплення дослідити миколаївські катакомби до кінця не вдається вже багато років.
Що кажуть вчені сьогодні?
Сучасні гідрогеологи зазначають, що Ерісман частково мав рацію, але романтичну історію про «річку з Карпат» і «підземне озеро» вчені все ж не підтверджують.
Це не озеро, а водоносні горизонти.
Під Миколаєвом дійсно є потужні підземні води, які залягають у вапнякових пластах землі й рухаються тріщинами в камінні. Карпати ні до чого. Вода під містом з’являється не з гір, а через місцеві природні процеси та фільтрацію опадів.
Причина підтоплень: оскільки ці підземні води залягають дуже близько до поверхні, вони часто затоплюють підвали старої частини міста та нижні яруси катакомб, створюючи у дигерів та дослідників ілюзію «безкрайнього підземного озера».
На фото: злива на Громадянській. Початок XX століття.