17 січня народився Борис Степанович Немиров (1934-2013 рр.) – капітан славнозвісної миколаївської яхти “Ікар”, що здійснила навколосвітню подорож у 1987-1988 рр.
Про легендарного капітана нагадала на своїй сторінці у фейсбуці співробітник Миколаївської наукової бібліотеки Марина Тасинкевич.
Він керував проектуванням яхти “Ікар” ще в студентському конструкторському бюро (МКІ), будівництво якої було розпочате 1979 року. Спуск яхти відбувся у 1984 році.
9 вересня 1987 року розпочав на яхті “Ікар” разом з командою (7 чоловіків всього) навколосвітнє плавання за маршрутом: Миколаїв — острів Тенерифе — острів Тасманія — мис Горн — острів Святої Олени — острів Тенерифе — порт Сеута — острів Мальта — Афіни — Варна — Миколаїв.
31 липня 1988 року плавання було завершене. Про те, як зустрічали команду яхти “Ікар” в Миколаєві, було написано в газетах та журналах всього світу.
Вірш “Крейсерська яхта «Ікар» у Яхт-клубi”, який написав Дмитро Кремінь у 2013 році:
В’ється тоненький димок сигарети.
Вечір – і холодом віє з ріки.
Бунти холерні, бандитські банкети
Пережили ми в недавні роки.
І доносили ковбойські щиблєти,
Клубні червоні свої піджаки!
І дописали останні куплети
Про океани старі моряки…
Давній мій друже, в старому яхт-клубі
Знов стукотять кісточки доміно.
Ніжні пропали. Зосталися грубі.
Схрещені череп і кості в яхт-клубі
З голосом труб єрихонських в одно.
З часом. Добою, яка нас відторгла.
От і старий корабел од жалю
Хоче згадати щось… прямо із горла.
Горло – для пісні. Співай. Я люблю.
Музику дай молодому поету,
Юні слова на вустах – як нектар…
От і заходить – один на планету,
Всі океани здолавши, «Ікар».
От і заходить він – граючи, сяючи
Морем огнів, океанський цей лев.
Звідки прийшли ці жінки потрясаючі
З квітами в затінь зелених дерев?
У поцілунках здираючи губи,
Як ми бравурно вітаємо їх!
Кителі. Кортики. Радісні труби
Грають – і сльози від щастя не гріх.
Як ви жили без нас?
Пошуки гавані
Пережили у гіркій чужині.
Ви у рідні. Ви ще будете в плаванні.
Ви найрідніші тепер у рідні.
Штормом катовані, пресою славлені,
Та не ославлені досі – ні-ні!
Нумо, швартуйтеся! Світлою ерою
Ви освятились, і спокою час…
Голодомором, чумою, холерою,
Припортовою, пробачте, гетерою, –
Доки ти, світе, губитимеш нас?
Тут же такі музиканти й поети,
Край адміралів, куди не причаль…
От і пригас маячок сигарети.
Попіл упав у богемський кришталь.
Понад голівкою милої русою,
З віч твоїх, пліч твоїх,
З – Господи – губ! –
Може, останньою, Ольцю, спокусою
Янгол вечірній злітає в яхт-клуб!
(Дмитро Кремінь)
Фото Олександра Сайковського з фестивалю “Ватерлінія” 2013 року – “літературний десант” на “Ікарі”.