11 січня – 10 років з дня пам’яті Людини-Легенди нашого міста Миколаєва – Бориса Лазаровича Арова (1919-2016) – журналіста газети “Південна правда” (у 1937-2021 рр.), яскравого спортивного журналіста, який вів репортажі з чемпіонату світу з хокею у 1974 р., Олімпійських ігор у 1980 р. та ін. Його публіцистичні статті друкували у найвідоміших журналах 80-90-х рр. – “Огонёк”, “Юность”, “Україна”… Приз імені Ігоря Засєди “За честь і гідність у журналістиці” – одна з численних нагород. Філологічний факультет ” Сухомлинки” має пишатися своим “золотим” студентом.
Про Бориса Арова нагадала на своїй сторінці у фейсбуці співробітник Миколаївської наукової бібліотеки Марина Тасинкевич, вона запропонувала текст і фото до статті.
“Дорожите каждым днем, он Вселенной нам дается…” – слова з вірша Бориса Лазаровича, які треба пам’ятати кожному з нас. А його статті, книги залишаться в літературному житті нашого краю і у майбутньому, бо вони – вічні. Його “Акварели родного города”, “Мелодии наших судеб” та “Дорогие мои земляки” – про миколаївців, людей, які стали легендами ще за життя.
В Миколаєві Борис Аров проживав з 1921 по 2016 роки, майже 100 років життя, і завжди був у центрі подій – історичних та культурних.
І про любов. Як же без неї.
В жовтні 1945 Борис Лазаревич повернувся з війни до Миколаєва, рідної редакції газети “Південна правда”. У своїх спогадах він писав: “Саме в редакції я зустрів своє кохання, тодішню журналістку “Бузької зорі”, а потім невгамовну шкільну вчительку мови та літератури Фаїну Натанівну Мар’янчик”. Разом з нею він прожив 70 років.
Фото Б. Арова та його Фаїни Натанівни Марьянчик – незабутньої дружини та справжнього друга, помічника та єдиної коханої на все життя.