Сьогодні, 7 січня, 172 річниця від дня народження Миколи Аркаса (1853, Миколаїв – 1909, Миколаїв) – історика, композитора, фольклориста, мецената, культурно-освітнього та громадсько-політичного діяча, автора унікальної опери “Катерина” і популярної “Історії України-Руси”, засновника та очільника Миколаївського товариства “Просвіта” (1907).
Про це нагадав на фб-стогрінці “письменники Миколаївщини” Тарас Кремінь.
Микола Аркас поклав своє життя на вівтар духовного пробудження півдня країни. Він дбав про відродження історичної пам’яті, розвиток і популяризацію національної культури, мови, історії, підтримував видання української періодики, розвивав шкільництво..
Ще в юнацькі роки, збираючи народні пісні, Микола Аркас захопився українським фольклором. Так у 1879 та 1890 роках він видав два випуски “Збірок українських пісень з музикою”.
Його опера “Катерина” (1891 р.) за однойменною поемою Тараса Шевченка стала першою українською ліричною народно-побутовою оперою. Трохи більше п’яти років рукопис пролежав у цензурних відомствах Москви та Києва, і лише у 1897 році вийшов у Миколаєві за рахунок Миколи Аркаса. На обкладинці видання зазначено лише прізвище Шевченка, а саме авторство приховано під криптонімом. “Катерина” була поставлена трупою Марка Кропивницького в Москві в лютому 1899 року та мала величезний успіх у багатьох містах: Києві, Варшаві, Кракові, Мінську, Вільнюсі, Одесі, Львові. 14 березня 1900 року опера вперше прозвучала і в рідному Миколаєві.
Дбаючи про утвердження національної самосвідомості українського народу, Микола Аркас гуртував навколо себе ідейних і творчих однодумців.
“Так загусло наше болото, що тяжко зворушити його; розгорнеш його, думаєш, от прочистив, знайшов світові водички, а воно засмокчеться знов, затягнеться і тільки ще гірше засмердить. Але збуджувати сонних треба, турчати у вуха, поки схаменуться від довгого сну, поки навчаться поважати самих себе, поки розчалапають: яких батьків і чиї ми діти”, – писав у своєму листі Микола Аркас у 1907 році.Аркасівська “Просвіта” була однією з найбільш діяльних в Україні. Представники товариства популяризовували українську мову й культуру, організовували патріотично-просвітницькі заходи (концерти, лекції, виставки), поширювали українську літературу.
“Просвіта” боролася за впровадження української мови у народну освіту.
“Усі народи більш-менш мали спроможність здобувати собі освіту на своїй рідній мові, клопотались за розвиток своєї національної культури. Над нами ж, українцями, важким гнітом на протязі більш століття лежала заборона рідного слова. За те, що ми з’являємо з себе самостійний народ, що ми маємо свою історію, що ми переживали свої окремі важкі історичні часи, ми не мали права не те що прилюдно балакати, а навіть мислити, а як траплялись такі люди, яким не сила була ховати в собі національні почуття, і вони виривались в них на поверх правдивим словом, то їх, як наприклад Шевченка і ін., скоро приборкували і усе знову замовкало на довгий час”, – слова з промови Миколи Аркаса, виголошеної на урочистому відкритті “Просвіти” наприкінці лютого 1907 року.У важкий час царських утисків на кошти Миколи Аркаса утримувалася школа з рідною мовою викладання в селі Богданівка на Миколаївщині (1907-1909 рр.). Там вивчали читання, письмо, арифметику і Святе письмо. Незважаючи на досить короткий період роботи української школи, вона сприяла подальшому культурно-освітньому поступу Миколаївщини.
Вже через рік Микола Аркас писав:
“Наслідки чудові: торік при тім самім вчителю діти вже на різдвяні свята пішли додому читаючи, тоді як раніше, поки затуркмачували їм голови російською грамотою, вони тільки о Великодніх святах ледве-ледве помацки могли розбиратися у книжках та й вчаться діти як свідчить вчитель, а головне батьки (які приходили дякувати мені за те, що у школі вчать рідною мовою), далеко охотніше, і легше їм… ”.Найбільш значущою працею Миколи Аркаса, яка принесла йому визнання, стала “Історія України-Руси”, над якою він працював протягом 1902-1906 років. Книга вийшла 1908 року в Петербурзі на власні кошти автора небаченим на той час семитисячним накладом. Вона сприяла поширенню знань з історії України серед широких верств населення, спонукала їх до подальшого вивчення свого минулого.
“Розпочинаючи „Історію України”, я не мав на мислі написати науковий твір, – я хотів ясно росповісти землякам те, що робилося у нас на Вкраїні од найдавніших часів аж до останніх”, – зазначав сам Микола Аркас.Книга мала широку популярність: була першим історичним нарисом, написаним українською мовою, тривалий час виконуючи функції “загальнонародного підручника”.
“Ваша книжечка після “Кобзаря” єсть найкорисніша. Вона розходиться добре, з великим інтересом, будить любов до свого краю, його минулого і пробуджує надії на будуще”, – так висловився про видання відомий український діяч Євген Чикаленко.
Нагадаю, що Миколаїв – чи не єдине місце у світі, де найбільше цінують і вшановують Миколу Аркаса. На фоні зруйнованого палацу на Адміральській та будинку на Великій Морській, маєтку в Богданівці та приміщення «Просвіти», нових поховань у родинному склепі (зокрема, М.Фалєєва), в Миколаєві чимало і збережено, створено і втілюється. Дякую всім, хто за мудрим заповітом земляка, захищає землю від варварів, утверджує рідне слово, культуру і духовність, вшановує своїх пращурів.