Саме цього дня у 1865 році Гімн нашої держави вперше прозвучав публічно — у виконанні хору на концерті у Пшемислі (Польща).
«Ще не вмерла Україна, і слава, і воля». Ці рядки, написані Павлом Чубинським, покладені на музику Михайлом Вербицьким, швидко набули шаленої популярності.
За умов, коли Україна не мала своєї державності й була розірвана поміж двома імперіями, заклик покласти душу й тіло «за нашу свободу» надихнув українців на боротьбу.
Сьогодні виконання гімну стало символом єдності, національної гідності та прагнення українців до свободи і незалежності.
Звучання гімну — це не просто слова чи музика.
Це момент, коли ми всі відчуваємо себе частиною великої нації. І навіть якщо ти зараз не вдома, коли о 9 годині після хвилини мовчання лунає гімн, у цей момент ми всі разом. Від сходу до заходу, в кожному куточку України, відчуй, як серце б’ється в унісон із тими нотами. Можливо, ти не співаєш, але ці слова живуть у тебе, у твоїй душі.
Згадайте, як це, коли разом з усіма стоїш під гімн України — ці моменти не можна забути. Це не просто мелодія. Це гімн твоєї країни, твоя гордість і твої прагнення. Як би ми не були далеко один від одного, цей гімн з’єднує нас, дає силу, надихає на нові перемоги.
Цей день — нагадування про те, ким ми є.
Ми — українці, і ми гордимося своїм гімном, своєю країною та своєю історією. Поділися цим постом з усіма, хто любить Україну і вірить у її майбутнє. Коли ми чуємо цей гімн, ми згадуємо, що ми не самотні, ми сильні, ми непереможні.
Разом ми творимо історію! 
